Головна  →  Актуально  →  Роформа ЖКГ

ЩО ЧЕКАЄ ГРОМАДЯН УКРАЇНИ В НАЙБЛИЖЧОМУ МАЙБУТНЬОМУ?

Україна завмерла в очікуванні нових якісних законів про житлово-комунальне господарство. Без них неможливо реформувати цю відсталу галузь. Громадяни, які живуть в багатоквартирних будинках, а це 85 відсотків населення країни, і органи місцевого самоврядування очікують нових зрозумілих правил існування і роботи на ринку житлокомунпослуг. До прийнятого два роки тому закону № 417 «Про деякі особливості здійснення права власності в багатоквартирних будинках», необхідний ретельно виписаний закон «Про житлово-комунальні послуги».

Розробники законопроектів вже виносили на сесію Верховної Ради на розгляд в першому читанні свій варіант закону про ЖКП. Нагадаємо, в нього тоді депутати внесли 382 правки, а Головне юридичне управління Верховної Ради дало висновок про те, що в проекті не забезпечений принцип правової визначеності, який вимагає дотримуватися стаття 8 Конституції України. Експерти і практики з різних муніципалітетів країни на спеціально проведених в Києві круглих столах, присвячених проблемі, також акцентували увагу на тому, що неприпустимо в майбутньому законі закладати різні варіанти дій.

Діюча нормативно-правова база в сфері ЖКП на даний момент і так дуже зарегульована. У сфері ЖКГ діє близько 30 законів і понад 100 підзаконних нормативно-правових актів. У деяких випадках норми одного закону, суперечать чи не відповідають нормам іншого закону. Так, закон №417 «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», прийнятий у 2015 році, вніс додатковий дисбаланс в існуюче законодавство тим, що вивів «балансоутримання» з системи регулювання відносин у багатоквартирному будинку. У той же час, нині діючий закон про ЖКП стверджує необхідність наявності «балансоутримувача» для укладення договорів на управління багатоквартирним будинком. Нібито для «вирівнювання ситуації, яка склалася», другий рік у Верховній Раді намагаються представити депутатам новий проект закону про ЖКП. Новації, про які заявляють розробники цього законопроекту, як єдині необхідні на ринку житлово-комунальних послуг, викликають подив у фахівців: як їх застосовувати? Що кажуть про ситуацію фахівці, які щодня стикаються з новими викликами?

Потрібно захистити мешканців - споживачів послуг

Віра Радченко, начальник управління розвитку житлово-комунального господарства Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Київської міської державної адміністрації заявляє: «Проаналізувавши всі редакції законопроекту, можу впевнено зазначити, що всі норми, які позиціонуються як новації - уже є в чинному законі!

Єдина відмінність - це повне відсторонення органу місцевого самоврядування від контролю в сфері житлово-комунального господарства та введення комерційного обліку всіх послуг.

Сумнів викликає необхідність регулювання комерційного обліку саме в законі про ЖКП, оскільки в той же час у Верховній Раді до другого читання готовий законопроект «Про комерційний облік», норми якого вже не відповідають нормам, прописаним в законопроекті про житлово-комунальні послуги. Тобто, прийняття двох законопроектів, може привести до повного дисбалансу в регуляторних актах».

Петро Пантелєєв, заступник голови Київської міськдержадміністрації, каже, що обов'язково необхідно врегулювати питання, які стосуються захисту споживача житлово-комунальних послуг, захистити людей від дій або бездіяльності обслуговуючих організацій, в тому числі і виконавців послуг з водо-тепло-газопостачання.
У КМДА вважають, що головним захисником і арбітром у цих відносинах має виступати орган місцевого самоврядування. У той же час, всі проекти законів, які зараз пропонуються Верховній Раді, спрямовані на повне «самоврядування», тобто передачу жителям будинків всіх обов'язків з управління та обслуговування будинків. Але як показала дворічна практика введення норм закону № 417, люди не готові самі управляти майном, суди не готові захищати права власників, які порушуються приватними керуючими компаніями. Суди, які ведуть новостворені ОСББ з приватними ЖЕКами, які обслуговували будинки до створення об'єднань, закінчуються, як правило, не на користь власників.

Люди не задоволені таким станом справ і звертаються до органів місцевого самоврядування, як до останньої інстанції захисту своїх прав, не розуміючи, що і на даний момент повноважень у міських органів на втручання в такі конфлікти немає, а в разі прийняття нового законопроекту їх взагалі не буде. Громадяни залишаться один на один зі своїми проблемами. Це не може не турбувати місцеву владу.

ХТО ЗМОЖЕ ВПЛИНУТИ НА ЖЕК?

В даний час житлово-комунальна реформа, що почалася в Києві в 2015 році після прийняття закону №417, припинена тому, що вже два роки в містах України очікують  закону, що регулює відносини в цій сфері. Спочатку в столиці жителі активно почали брати управління власними будинками в свої руки, створювати об'єднання співвласників багатоквартирних будинків. Були створені близько тисячі ОСББ. Але зараз процес загальмувався. А «піти без бою і судових розглядів» від своїх недобросовісних керівників компаній, ЖЕКів, особливо приватних, вкрай складно. У людей не виходить забрати документи на свої будівлі. Тому потрібні в новому законі такі положення, які б унеможливлювали подібні випади. Інакше складеться дуже погана ситуація в масштабах країни, яку можна порівняти з комунальним рабством. І нічим місцева влада не зможе допомогти громадянам - членам територіальної громади, яким зобов'язані допомагати по закону і реагувати на утиск їхніх прав. Влада міст і селищ не зможе вплинути на політику (не тільки цінову) всіх підприємств житлово-комунальної сфери, керуючих будинками компаній.

Нагадаємо, що крім того, згідно із законом №417, для будинків, де не створені ОСББ, органи місцевого самоврядування повинні оголосити конкурс і визначити, які керуючі компанії будуть обслуговувати житлові будівлі. Підписати з ними від імені мешканців договір. До таких конкурсів КМДА готувалася, формувала з груп житлових споруд лоти, в очікуванні і нового закону, і від уряду - типового договору між муніципалітетом - керуючою компанією. Але ще не дочекалася. Конкурси були відкладені. Чиновникам не зрозуміло, яка буде відповідальність у місцевої влади перед людьми, якщо обслуговуюча компанія виявилася не добросовісною.

Віра Радченко вважає, що в проекті закону обов'язково потрібні пункти про відповідальність керівників підприємств. Про це групі розробників говорили всі експерти з усієї України під час нарад. Тому, що якщо керуюча компанія буде збирати гроші з мешканців, але погано обслуговувати будинок (що вже зараз часто відбувається), а потім вирішить відмовитися від нього, то органу місцевого самоврядування потрібно чітко знати, як діяти в таких випадках, адже житлові будинки не можуть залишатися без житлово-комунальних послуг. Вийде, що потрібно будеоголошувати новий конкурс і вибирати нового управителя. Уявіть: в столиці понад 10 тисяч житлових будинків, в яких не створені ОСББ, і Київ опиниться в ситуації перманентного проведення конкурсів управителів.

Що ще сильно турбує фахівців: в законопроекті закладені чотири варіанти взаємин жителів будинків і ОСББ з монополістами за спожиті воду, опалення, електрику. Вже є в Києві випадки, коли монополіст погоджується тільки на вигідний йому варіант розрахунків і пропонує, наприклад ОСББ, бути колективним споживачем, замість укладання індивідуальних договорів з кожним мешканцем. Таким чином, власник житла виявляється безправним. Необхідно врегулювати питання, які стосуються захисту споживача житлово-комунальних послуг.

Експерти ще з осені пропонують розробникам закону про ЖКГ, і про це вже не раз писали в ЗМІ, що  в інтересах громадян України слід передбачити систему відповідальності для постачальників послуг, жорстко обмежити права управителів (керуючих компаній). Наприклад, не віддає управитель будинок об'єднанню співвласників - штраф, не хоче монополіст укладати індивідуальні договори - також штраф. Тоді держава зможе провести якісну реформу в житлово-комунального секторі.

Що ще потрібно органам місцевого самоврядування: має бути  визначений перелік робіт з обслуговування житлових будинків. Які з них є обов'язковими, оприлюднити граничні розцінки на них. Відштовхуючись від цього, муніципалітети і бажаючі взяти в управління групу будинків ЖЕКи, зможуть розрахувати тарифи по квартплаті, можна буде визначити сумлінних виконавців послуг. Наприклад, якщо на конкурсі, хтось за свої послуги попросить 2 гривні з квадратного метра, що нереально мало, або 20 гривень, що надмірно багато, то такі пропозиції навряд чи будуть розглядатися на аукціоні. Знаючи  базові розцінки, мешканці також зможуть контролювати тарифи в своїх будинках. Поки чиновникам не зрозуміло і як формується оплата праці для співробітників компаній, що управляють, але ж вона повинна складатися з тих грошей, які вносять люди за квартиру. Хто визначить для них «розмір винагороди»? Чи повинен це зробити орган місцевого самоврядування, який підписує договори з переможцями конкурсу на управління групою будинків?  Тому до повного роз'яснення всіх цих найважливіших для кожного жителя країни моментів, продовжувати реформу не виходить.

Віра Радченко впевнена, що закон повинен бути повністю зрозумілий споживачеві. Якщо його не може зрозуміти фахівець, якщо норми закону можуть по-різному трактувати юристи - це не якісний закон. Якщо норми одного закону вступають в протиріччя з нормами іншого закону, це призводить до дисбалансу в системі ЖКП. Про це київська влада вже два роки повідомляє розробникам законопроекту, самостійно готує і вносить законодавчі ініціативи, спрямовані на врегулювання проблемних питань, але, на жаль, не знаходить підтримки і розуміння.

Версiя для друку